Щоб отримати відповіді з перших вуст, ми зустрілися з Ларисою Дідковською – президенткою Української асоціації гештальт-терапії (УАГТ). Саме УАГТ, до складу якої входить 9 навчальних закладів України, нині представляє інтереси гештальт-спільноти України в робочій групі при Кабінеті Міністрів. Ця група об’єднує експертів з числа керівників та представників провідних національних професійних асоціацій у сфері психології та психотерапії й працює над розробкою проєктів підзаконних нормативно-правових актів до Закону України «Про систему охорони психічного здоров’я». Йде активна та кропітка праця, щоб нові підзаконні акти не були формальністю, а відображали реальні потреби професійної спільноти та сучасні підходи до психічного здоров’я в Україні.

І почнемо з історії.

УАГТ: хто ми і звідки

«Українська асоціація гештальт-терапії офіційно з’явилася як всеукраїнська інституція у 2006 році, – каже Лариса. – Фактично ми стартували з благословення Сержа Ґінґера (прим: французький психотерапевт, одна з ключових фігур у розвитку гештальт-терапії в Європі, засновник і багаторічний президент Французької федерації психотерапії, автор понад 20 книг з психології та гештальт-терапії та ініціатор створення FORGE/International Federation of Gestalt Training Organizations). Серж багато разів приїздив в Україну, проводив майстер-класи та демонстраційні сесії. Саме він подав ідею консолідації професійної спільноти, і ми її підтримали. Українські фахівці від самого початку навчалися у європейських тренерів, тож наша включеність у ширший контекст була природною».

«Для мене один із символічних епізодів – видання українською книжки Сержа Ґінґера “Мистецтво контакту” у Львові у 2007-му, – продовжує Лариса. – Ця книжка стала символом наших зв’язків з європейською гештальт-спільнотою і того, що ми з самого початку мислили себе частиною великого професійного поля».

Відтоді, додає Лариса, інститути всередині країни ставали дедалі автономнішими, але «парасолька» спільноти залишалася: «Ми завжди були за інтеграцію, а не за відокремлення – і це наша позиція досі».

“УАГТ – це об’єднаний голос спільноти, ми йдемо цим шляхом разом. І це найкраща гарантія, що психотерапія в Україні залишатиметься і незалежною, і якісною”.

«Ми там, де пишуться правила»

Важливе питання – чи має гештальт-спільнота вплив на законотворчість.
Сьогодні триває масштабний державний процес упорядкування сфери ментального здоров’я та ліцензування професій. 

Над розробкою проєктів підзаконних нормативно-правових актів до Закону України «Про систему охорони психічного здоров’я» системно працює робоча група, що об’єднує керівників і представників провідних національних професійних асоціацій у сфері психології та психотерапії. Йде активна й кропітка праця, спрямована на те, щоб нові документи не були формальністю, а відповідали реальним потребам професійної спільноти й відображали сучасні підходи до психічного здоров’я в Україні.

Гештальт-спільноту в цій роботі представляє Лариса Дідковська, президентка Української асоціації гештальт-терапії. Це голос усієї спільноти України, а не окремої школи чи окремих осіб — сьогодні він об’єднує дев’ять гештальт-інститутів.

Робоча група збирається регулярно: формулює й узгоджує тексти між різними напрямами психотерапії — гуманістичними, когнітивно-поведінковими, аналітичними, після чого матеріали передаються юристам, проходять погодження у міністерствах та Кабінеті Міністрів. Це рутинна, але необхідна нормотворча робота, яка триває вже другий рік.

За цей час була проведена значна робота над правками до розділів Закону, що стосуються професійних стандартів, освіти та супервізії. Окремо триває складний процес узгодження супервізійних стандартів, аби зберегти специфіку різних підходів і водночас сформувати спільні «правила гри».

Саморегулювання як основний принцип

«Для нас ключовим є механізм саморегульованих організацій, – підкреслює Лариса. – Це той інструмент, який утримує баланс у системі. Професійні стандарти мають творити професійні спільноти. Йдеться не про те, щоб хтось монополізував підготовку фахівців, а про зрілість професії».

Вона конкретизує: «Якісна підготовка психотерапевта – це не тільки аудиторні курси. Це обов’язково клієнтський досвід, групова терапія і супервізія. І ця триєдність мусить бути зафіксована в стандартах».

«Наше завдання – щоб стандарти були створені з перспективи практики і клієнта, щоб у них вмістилися різні підходи, а якість допомоги була спільним знаменником».

«Закон не має зворотної сили»

Найпопулярніше питання від студентів і випускників: “Що буде з уже здобутими дипломами й сертифікаціями?”

«Заспокою: закон не має зворотної сили, – каже Лариса. – Те, що люди вже здобули належним чином, ніхто “заднім числом” не скасовує і не змушує добирати. А тим, хто зараз навчається, я рекомендую зосередитись на практиці та супервізії – це ядро професійності, яке лишиться актуальним у будь-якій моделі регулювання».

Остаточні тексти публікуватимуть державні органи. Усі, хто має доступ до процесу розробки документів, комунікують лише підтверджені матеріали. Поширювати напівприпущення – це сіяти паніку, а нам потрібна ясність.

Важливо розуміти, що ситуація під контролем. Гештальт-спільнота не спостерігачі: ми в процесі, впливаємо, піклуємося про інтереси професійної спільноти. Йдеться не про приватні інтереси окремих шкіл чи фахівців, а про внесок у розвиток системи психічного здоров’я в Україні загалом. Адже гештальт-підхід є вагомою складовою сучасної психотерапії й має значний потенціал для суспільного блага.

Сьогодні ми є свідками важливого етапу становлення професії в Україні. І саме від нашої згуртованості та готовності діяти разом залежить, якою буде система психічного здоров’я завтра.

Запис Як гештальт-спільнота впливає на Закон і навіщо нам УАГТ спершу з'явиться на Міжнародний інститут практичної психології.

«Стисло спробую окреслити нововведення, які турбують багатьох. Цим Законом фактично впроваджується державне регулювання системи охорони психічного здоров’я в Україні (якої практично не існувало до цього), а також  вимоги до діяльності фахівців у цій сфері: психологів, психотерапевтів тощо.

Ключові положення законопроекту:

• законодавчо закріплюються визначення багатьох понять: таких як «психічне здоров’я», «послуга у сфері психічного здоров’я», «надавач послуг у сфері психічного здоров’я», «фахівці у сфері психічного здоров’я» та інші, необхідні для юридичного регулювання цієї сфери;

• запроваджується атестація та сертифікація фахівців у сфері психічного здоров’я, вимоги до освіти, система безперервного професійного навчання;

• створюються умови для розвитку системи професійного саморегулювання – саморегулівних організацій (СРО) у сфері психічного здоров’я (неприбуткових добровільних об’єднань за відповідним напрямом діяльності, які створюються для захисту прав і законних інтересів своїх членів, підвищення їхнього професійного рівня та якості надання послуг), зокрема можливість професійних асоціацій – набувати статусу СРО; 

• створюється Реєстр Державний реєстр СРО та Реєстр надавачів послуг у сфері психічного здоров’я;

• створюється Національна  комісія з питань психічного здоров’я, яка братиме участь у розробленні нормативно-правових актів, організовуватиме навчання, здійснюватиме сертифікацію фахівців та здійснюватиме нагляд за діяльністю СРО.

Багато питань, закладених в Законі, будуть врегульовані підзаконними правовими актами, які в майбутньому прийматимуться на підставі нього.

Зверніть увагу, що протягом шести років з дня опублікування цього Закону сертифікація фахівців у сфері психічного здоров’я є добровільною, і тільки через шість років з дня опублікування цього Закону наявність такого сертифікату стає обов’язковою.

Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а вводиться в дію лише через рік з дня такого опублікування. Наразі, Закон ще не підписаний Президентом України.

Від себе додам: попит, величезна актуальність, відповідальність та важливість професії – закономірно призводить до необхідності регулювання належного рівня її втілення фахівцями. Що в цілому має на меті підвищення авторитету професії, яку багато хто вибрав для себе як теперішню або майбутню справу. 

Буду тримати вас в курсі актуальних змін.»

Запис Закон №12030 «Про систему охорони психічного здоров’я» спершу з'явиться на Міжнародний інститут практичної психології.

Чи варто життя присвятити професійному розвитку й що стоїть за прагненням постійно розвиватися – про це спілкуємося з Тетяною Балан, психотерапевтом, гештальт-терапевтом, головний тренером Міжнародного інституту практичної психології.

– Тетяно, хто найбільше вплинув на Ваше професійне становлення?

– Моє професійне становлення визначалося багатьма факторами, але, перш за все, моїм оточенням. Особливе місце займали мої викладачі. Найціннішим був приклад викладача філософії. Його пристрасть до предмета була неймовірною і заразливою. Я закохалася у філософію завдяки його ентузіазму. Коли складала іспит, так глибоко занурилася в теорії, що знала напам’ять багато трактатів і дати народження філософів. Це вразило викладача, і він навіть попросив мене назвати дати написання додаткових трактатів. Сьогодні я вже мало що пам’ятаю з тих цифр, але завдяки цьому досвіду, маю навичку глибоко занурюватися у знання з психології.

Професійна реалізація в системі моїх цінностей. Самоактуалізація як прагнення до саморозвитку – є джерелом моєї вітальності. Мої викладачі стали прикладом реалізації та задоволень від нового. 

– Чи потрібно жінці обов’язково мати професію і бути в ній успішною?

– Справа не в жінці, а в розвитку особистості. Діяльність – це необхідний ресурс руху вперед. Бути автономною – це критерій благополуччя, а якщо жінка ще розвивається і співпрацює з можливостями, полем – це приречення на результат. 

Сьогодні час, коли без професії небезпечно. В прямому і переносному сенсі цього слова. “Ніщо так не захистить жінку, як наявність зростаючого розрахункового рахунку”, люблю цю фразу. Що стосується успіху – це велика праця, знання та вміння його планувати. Неможливо повторити везіння, а успіх – можливо. Це набір скілів, які постійно розвиваються в діяльності. 

– Що стоїть за прагненням людини професійно розвиватися? 

– Це потенціал людини, система цінностей і внутрішня мотивація як задоволення від процесу роботи. Значну роль відіграє оптимізм як збудження від досягнень. Культура сім’ї впливає на досягнення фрагментарно, а систематично – система освіти. Перший педагог теж вкладається в кошик досягнень. 

Сама природа заклала в жінці величезну кількість енергії на велику кількість дій, і не лише на побут. 

Вміти керувати цією енергією – це і є розвиток потенціалу жінки. 

Жінки багатозадачні, але доведено, що виконання більше двох завдань неефективне. Жінка – це джерело енергії, і розвиваючи в собі цей ресурс, вона здатна на перемоги.

– Як Ви вважаєте, який обмін у професійному середовищі найбільш важливий?

– Дуже важливо бути в оточенні професіоналів. Формування почуття приналежності визначається тим, наскільки вона поділяється тими, у кого навчаєшся. Навчальне середовище – це сукупність елементів, що впливають на процес навчання. Тренери, вчителі та наставники впливають не тільки на навички, а й на здатність бути, а не тільки знати і вміти. Це формує професійний стиль і підхід до роботи.

Саме тому цього року Міжнародний інститут практичної психології проводить міжнародну конференцію “Компетенції майстерності”, на яку ми запросили відомих та досвідчених викладачів з гештальт-психології. Це дасть можливість нашим студентам і всім, хто цікавиться цим напрямком, долучитися до поля майстерності.

– Від чого, на Ваш погляд, залежить компетентність фахівця?

– Компетентність фахівця залежить від кількох ключових чинників. Перше, це особистісні якості: темперамент, характер і особисті смисли. Друге, вміння працювати і розвивати свій потенціал. Третє, взаємодія з професійним полем. Це окреме мистецтво.

Я спостерігаю, як багато одержимих проблемами людей, вриваються в поле психології. Якщо поруч опиняються люди, які готові підтримати, це справжнє везіння. Сьогодні багато спокус, що заважають заглиблюватися і розвивати навички. Поведінка людини –  це не тільки результат її індивідуальних рис, а й – середовища, в якому вона діє, включно з професійними спільнотами та групами.

– Ваше інтерв’ю сповнене мудрості та натхнення. Дякую за те, що поділилися своїм досвідом.

– Дякую вам! Сподіваюся, мій досвід виявиться корисним для інших і допоможе на шляху до професійного успіху.

Інтерв’ю записала Ірина Клішина.

Орігінальна стаття на сайті журналу “Навколо Woman”.

Запис Тетяна Балан: Шлях до професійного успіху спершу з'явиться на Міжнародний інститут практичної психології.