Шопоголізм: причини та профілактика

Шопоголізм, або оніоманія, — це не просто пристрасть до покупок. Це особливий вид поведінки, що вказує на наявність тих чи тих емоційних і психологічних розладів, які потребують уваги і вирішення. Нездорова пристрасть здійснювати покупки молодшає, і зараз до неї найбільше схильні підлітки.

З позицій гештальт-підходу шопоголізм може бути проявом незавершених емоційних станів або невирішених внутрішніх конфліктів. Наприклад, якщо людина відчуває порожнечу, незадоволеність, тривогу чи інші негативні емоції, вона може намагатися компенсувати ці почуття за допомогою покупок. Однак це не вирішує проблему, а лише тимчасово знімає симптоми.

Одержимість покупками породжує патологію накопичення. В однієї моєї клієнтки було 300 пар взуття і 200 сумок. Люди можуть витрачати різні суми грошей. Що в цьому поганого? Якщо йдеться про шопоголізм, це має руйнівний характер. 

Шопоголізм (оніоманія) – психологічний розлад особистості, такий як обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), нарцисичний розлад особистості, а також тривожні розлади. Ця поведінка може бути супутнім проявом наявних психічних розладів та інших форм залежності, таких як адиктивна поведінка.

Люди, які страждають на шопоголізм, часто мають додаткові психічні та фізичні розлади, такі як булімія та ожиріння. У шопоголіків можна спостерегти низку супутніх проблем, що негативно впливають на якість їхнього життя. Зазначимо, що пацієнти нечасто звертаються за допомогою для визнання шопоголізму окремою проблемою; ця тема зазвичай виникає в контексті інших запитів або проблем. Самі пацієнти часто усвідомлюють свою залежність, коли розуміють, що регулярні покупки, які вони здійснюють, задовольняють їх емоційно, що є ключовим критерієм для діагностики шопоголізму.

Сьогодні онлайн-магазини відкривають перед шопоголіками безмежні можливості. Відсутність фізичних грошей у руках робить купівлю майже безуспішною, тоді як натискання кнопки «Товар уже в дорозі» сприяє необмеженому витрачанню коштів. Шопоголіки бувають різними: деякі імпульсивно купують усе, не замислюючись про наслідки, тоді як інші можуть бути усвідомленими у своєму виборі, переконуючи себе в необхідності кожної покупки, навіть якщо йдеться про 35 суконь. Є й ті, хто купує все і завжди, не задумуючись про стан своїх фінансів. Шопоголізм, як і будь-яка інша залежність, має багато спільного з іншими формами адиктивної поведінки, такими як алкоголізм, наркоманія чи ігроманія. Його природа дуже схожа – це спроба заповнити внутрішню порожнечу, втекти від проблем і знайти тимчасове полегшення в новій покупці.

Причини шопоголізму

Патологічне захоплення покупками має складну природу і може виникати по-різному. У більшості випадків шопоголізм є наслідком комбінації фізіологічних, психологічних та соціальних факторів, що разом створюють передумови для розвитку цієї залежності.

1. Фізіологічні причини

Однією з головних фізіологічних причин шопоголізму є дефіцит гормону серотоніну в мозку. Серотонін, відомий як «гормон щастя», відіграє важливу роль у регуляції настрою та емоцій. Коли його рівень знижується, людина може відчувати депресію або тривогу. У такому стані здійснення покупок може стати способом тимчасового підняття настрою та отримання задоволення. Проте це задоволення зазвичай є короткочасним, що веде до потреби повторювати і повторювати покупки для підтримання позитивних емоцій.

2. Психологічні причини

На психологічному рівні шопоголізм може виникати через емоційні проблеми або розлади. Часто його пов’язують із порушеннями взаємин зі значущими людьми. У жінок, наприклад, шопоголізм може бути результатом складних стосунків із батьком або іншими важливими особами в їхньому житті. Додатково внутрішня самотність, тривога, депресія або низька самооцінка можуть стати каталізаторами для формування залежності від покупок. Покупки стають способом заповнити внутрішню порожнечу або втекти від болісних емоцій.

3. Соціальні причини

Соціальні фактори також відіграють важливу роль у розвитку шопоголізму. У сучасному суспільстві матеріальний успіх часто асоціюється із соціальним статусом і визнанням. Багато людей вважають, що для того, аби «відбутися» у житті, потрібно мати якусь кількість дорогих речей, машин, годинників чи брендових костюмів. У таких умовах шопоголізм стає способом підвищення власної самооцінки та демонстрації успіху перед оточенням. Крім того, сучасні технології та розвиток онлайн-шопінгу значно полегшують процес здійснення покупок, що також сприяє розвитку шопоголізму.

4. Комбінація факторів

Шопоголізм рідко виникає через один конкретний фактор. Часто це комплексний розлад, у якому фізіологічні, психологічні та соціальні чинники перетинаються і взаємодіють. Людина, яка стикається з емоційним болем або тривалим стресом, може використовувати покупки як спосіб боротьби зі своїм станом, що лише посилює залежність.

Отже, розуміння причин шопоголізму є ключовим для його профілактики та лікування. Важливо усвідомлювати, що це не просто звичка чи примха, а серйозне психологічне явище, яке потребує уваги і професійного підходу.

Природа шопоголізму

Коли в людини виникає проблема, яка триває довгий час, тривога посилюється, а тіло починає реагувати на стрес. Часто тривожний розлад формується на основі депресії. Коли емоційний біль довго залишається всередині, виникає відчуття пустоти і внутрішньої самотності. У моменти, коли боляче, ми намагаємося знайти спосіб, як зробити собі приємно, як заповнити цю емоційну порожнечу. Проте, на жаль, цей ефект є лише тимчасовим.

Багато людей знімають внутрішнє напруження покупками, особливо коли мають проблеми на роботі чи в особистих стосунках. Іноді за допомогою шопінгу жінка навіть може прагнути покарати свого партнера, витрачаючи гроші з картки, пов’язаної з його рахунком, як помсту за погане ставлення.

Емоційно стабільні люди менш схильні до шопоголізму. Найчастіше жертвами цієї залежності стають ті, хто не мотивований на успіх, не знає, що таке рефлексія, або має занижену самооцінку.

Шопоголізм — це процес, що розгортається в чотири ключові етапи, кожен із яких характеризується специфічною психологічною динамікою.

Перший етап починається зі стресу та стану психологічного та фізичного напруження, що виникає внаслідок тривоги. Людина відчуває емоційне перенапруження, шукаючи спосіб полегшити свій внутрішній стан.

На другому етапі настає момент напруження, який приводить до здійснення покупки, що приносить короткочасну радість. У цей момент розсудливість знижується, емоційні реакції переважають над раціональним мисленням. Саме ця миттєва емоційна віддача від покупки і є тим, що спонукає до повторення дії, підсилюючи циклічну природу шопоголізму.

Третій етап супроводжується почуттями провини та сорому. Після здійснення покупки людина починає звинувачувати себе за відсутність самоконтролю і відчувати сором, що призводить до втечі від реальності. Цей етап заглиблює людину у психологічний дискомфорт, створюючи замкнене коло.

На четвертому етапі людина від покупок отримує дедалі менше радості. Виникає потреба купувати все частіше і більше, аби досягти того ж рівня емоційного задоволення, що раніше. Отже, частота, інтенсивність покупок зростають, перетворюючи шопінг на нав’язливу поведінку.

Шопоголізм створює ілюзію, що через контрольовані покупки можна впоратися з внутрішніми проблемами, але це лише посилює компульсивний характер залежності. Замість вирішення глибинних психологічних проблем, людина лише підкріплює свою залежність, не знаходячи справжнього виходу з цього замкненого кола.

Що робити, якщо ви шопоголік?

Подолати цю залежність непросто, адже потрібно не лише побачити та визнати в собі цю емоційну порожнечу, а й знайти спосіб її зцілити. Без допомоги профільного фахівця, психолога чи психотерапевта, подолати шопоголізм складно.

Важливо навчитися зцілювати свою внутрішню самотність, знайти її першопричини, покращити взаємини з близькими людьми, знизити рівень тривоги та почуття провини. Тільки через цю внутрішню роботу можна подолати залежність від покупок і знайти справжню гармонію та спокій.

Профілактика шопоголізму: як навчити дітей витрачати гроші

Щоб уникнути схильності до шопоголізму, важливо навчати дітей фінансової грамотності та вмінню раціонально витрачати гроші. Це варто починати ще змалечку, до того як вони досягнуть підліткового віку  і почнуть заявляти: «Мамо, я вже доросла, не треба мене контролювати, я сама знаю, як витратити гроші, які мені подарували».

Навчання фінансовій відповідальності варто розпочати приблизно з 6 років. Дайте дитині кишенькові гроші, адже це чудовий інструмент для розвитку самоконтролю і самодисципліни. Розмовляйте з дитиною про те, як вона планує витратити свої гроші, навчайте її робити усвідомлений вибір. Мій молодший син після прочитання книги «Пес на ім’я Мані» Бодо Шефера почав усвідомлено збирати гроші в скарбничку, обмірковуючи, на що він готовий витратити свої заощадження.

Часто виникає запитання: чи варто платити дітям за виконання домашніх обов’язків? Ні, не слід оплачувати виконання повсякденних завдань, таких як чистка зубів, заправлення ліжка, винесення сміття або навчання в школі. Краще заохочувати їх за додаткові зусилля, наприклад за допомогу бабусі у збиранні яблук.

Ігри також відіграють важливу роль у розвитку самоконтролю в дітей. Наприклад, такі ігри, як «Світлофор» або «Море, замри», допомагають дітям розвивати самодисципліну та силу волі — важливі якості, які стануть у пригоді в дорослому житті, особливо під час стресу, коли важливо вміти сказати собі «стоп».

Отже, шопоголізм є проявом емоційного розладу, а не результатом раціонального вибору. Це вказує на те, що основною проблемою є не сам шопоголізм, а внутрішня «діра» чи емоційний дефіцит, який потребує своєчасного вирішення. Людина самостійно впоратися з шопоголізмом не може, оскільки він часто вимагає професійної підтримки. Хоча медикаментозне лікування може допомогти при компульсивних і тривожних розладах, для подолання шопоголізму потрібна комплексна допомога, яка включає емоційну підтримку та терапію.