Як гештальт-спільнота впливає на Закон і навіщо нам УАГТ
- Як відбувається процес розробки проєктів відповідних нормативно-правових актів до Закону?
- Чи є можливість врахувати в них особливості гештальт-терапії?
- Як діяти гештальт-терапевтам, коли остаточні правила ще не затверджені, а хвилювання вже є?
Щоб отримати відповіді з перших вуст, ми зустрілися з Ларисою Дідковською – президенткою Української асоціації гештальт-терапії (УАГТ). Саме УАГТ, до складу якої входить 9 навчальних закладів України, нині представляє інтереси гештальт-спільноти України в робочій групі при Кабінеті Міністрів. Ця група об’єднує експертів з числа керівників та представників провідних національних професійних асоціацій у сфері психології та психотерапії й працює над розробкою проєктів підзаконних нормативно-правових актів до Закону України «Про систему охорони психічного здоров’я». Йде активна та кропітка праця, щоб нові підзаконні акти не були формальністю, а відображали реальні потреби професійної спільноти та сучасні підходи до психічного здоров’я в Україні.
І почнемо з історії.
УАГТ: хто ми і звідки
«Українська асоціація гештальт-терапії офіційно з’явилася як всеукраїнська інституція у 2006 році, – каже Лариса. – Фактично ми стартували з благословення Сержа Ґінґера (прим: французький психотерапевт, одна з ключових фігур у розвитку гештальт-терапії в Європі, засновник і багаторічний президент Французької федерації психотерапії, автор понад 20 книг з психології та гештальт-терапії та ініціатор створення FORGE/International Federation of Gestalt Training Organizations). Серж багато разів приїздив в Україну, проводив майстер-класи та демонстраційні сесії. Саме він подав ідею консолідації професійної спільноти, і ми її підтримали. Українські фахівці від самого початку навчалися у європейських тренерів, тож наша включеність у ширший контекст була природною».
«Для мене один із символічних епізодів – видання українською книжки Сержа Ґінґера “Мистецтво контакту” у Львові у 2007-му, – продовжує Лариса. – Ця книжка стала символом наших зв’язків з європейською гештальт-спільнотою і того, що ми з самого початку мислили себе частиною великого професійного поля».
Відтоді, додає Лариса, інститути всередині країни ставали дедалі автономнішими, але «парасолька» спільноти залишалася: «Ми завжди були за інтеграцію, а не за відокремлення – і це наша позиція досі».
“УАГТ – це об’єднаний голос спільноти, ми йдемо цим шляхом разом. І це найкраща гарантія, що психотерапія в Україні залишатиметься і незалежною, і якісною”.
«Ми там, де пишуться правила»
Важливе питання – чи має гештальт-спільнота вплив на законотворчість.
Сьогодні триває масштабний державний процес упорядкування сфери ментального здоров’я та ліцензування професій.
Над розробкою проєктів підзаконних нормативно-правових актів до Закону України «Про систему охорони психічного здоров’я» системно працює робоча група, що об’єднує керівників і представників провідних національних професійних асоціацій у сфері психології та психотерапії. Йде активна й кропітка праця, спрямована на те, щоб нові документи не були формальністю, а відповідали реальним потребам професійної спільноти й відображали сучасні підходи до психічного здоров’я в Україні.
Гештальт-спільноту в цій роботі представляє Лариса Дідковська, президентка Української асоціації гештальт-терапії. Це голос усієї спільноти України, а не окремої школи чи окремих осіб — сьогодні він об’єднує дев’ять гештальт-інститутів.
Робоча група збирається регулярно: формулює й узгоджує тексти між різними напрямами психотерапії — гуманістичними, когнітивно-поведінковими, аналітичними, після чого матеріали передаються юристам, проходять погодження у міністерствах та Кабінеті Міністрів. Це рутинна, але необхідна нормотворча робота, яка триває вже другий рік.
За цей час була проведена значна робота над правками до розділів Закону, що стосуються професійних стандартів, освіти та супервізії. Окремо триває складний процес узгодження супервізійних стандартів, аби зберегти специфіку різних підходів і водночас сформувати спільні «правила гри».
Саморегулювання як основний принцип
«Для нас ключовим є механізм саморегульованих організацій, – підкреслює Лариса. – Це той інструмент, який утримує баланс у системі. Професійні стандарти мають творити професійні спільноти. Йдеться не про те, щоб хтось монополізував підготовку фахівців, а про зрілість професії».
Вона конкретизує: «Якісна підготовка психотерапевта – це не тільки аудиторні курси. Це обов’язково клієнтський досвід, групова терапія і супервізія. І ця триєдність мусить бути зафіксована в стандартах».
«Наше завдання – щоб стандарти були створені з перспективи практики і клієнта, щоб у них вмістилися різні підходи, а якість допомоги була спільним знаменником».
«Закон не має зворотної сили»
Найпопулярніше питання від студентів і випускників: “Що буде з уже здобутими дипломами й сертифікаціями?”
«Заспокою: закон не має зворотної сили, – каже Лариса. – Те, що люди вже здобули належним чином, ніхто “заднім числом” не скасовує і не змушує добирати. А тим, хто зараз навчається, я рекомендую зосередитись на практиці та супервізії – це ядро професійності, яке лишиться актуальним у будь-якій моделі регулювання».
Остаточні тексти публікуватимуть державні органи. Усі, хто має доступ до процесу розробки документів, комунікують лише підтверджені матеріали. Поширювати напівприпущення – це сіяти паніку, а нам потрібна ясність.
Важливо розуміти, що ситуація під контролем. Гештальт-спільнота не спостерігачі: ми в процесі, впливаємо, піклуємося про інтереси професійної спільноти. Йдеться не про приватні інтереси окремих шкіл чи фахівців, а про внесок у розвиток системи психічного здоров’я в Україні загалом. Адже гештальт-підхід є вагомою складовою сучасної психотерапії й має значний потенціал для суспільного блага.
Сьогодні ми є свідками важливого етапу становлення професії в Україні. І саме від нашої згуртованості та готовності діяти разом залежить, якою буде система психічного здоров’я завтра.
