Діти війни
Як допомогти дітям, які проживають досвід війни
Життя після 24 лютого 2022 року змінилося. Порушився баланс, рівновага, наш організм змушений боротися для їх відновлення, постійно розв’язуючи проблеми. Якщо в дорослих порушено рівновагу, звичайно, це відбулося і з дітьми незалежно від їхнього віку.
Ще за два роки до повномасштабного вторгнення, коли почалася пандемія, у людей виникло занепокоєння, посилилася тривога. Це був початок порушення рівноваги, підготовка до всього того, що ми відчуваємо нині. Багато дітей під час карантину поринули в онлайн і почали втрачати контакт зі світом. Утрата живого контакту призвела до ізоляції, де виник благодатний ґрунт для інших вірусів, які з початку війни, на жаль, плодяться і народжують велику кількість проблем у дітей різного віку. Війна – деструктивний процес, що порушив у дітей зв’язок із собою, порушив взаємодію з дорослими.
Дитинство як процес розгортання особистості
Дитинство – це соціальне розгортання особистості. Що б це сталося, дитині потрібно відчувати себе своїм у дорослому світі. Визрівання народжується в контакті з дорослими, і тому те, як ми з вами сьогодні взаємодіємо з дітьми, впливає на те, як вони відчувають себе, особливо якщо це діти дошкільного віку. До 8 років формується синдром вивченої безпорадності, який потім крокує за людиною по життю.
Коли народжується дитина, її основна мета – вижити завдяки адаптації, творчому пристосуванню, отриманому досвіду. І діти нині мають різний досвід: когось устигли вивезти з України – і вони не чули звуків обстрілів та вибухів; хтось кожного дня чує сирену і відчуває тривогу, яка знижує здатність до рефлексії. І дорослі, й діти відчувають безсилля, що ставить під загрозу самооцінку, підриває впевненість у собі.
Проживання втрат дитиною
На жаль, війна залишає травми в душі і шрами, вони ідуть у тінь і нагадують про себе, коли трапляється чергова життєва криза. Утрати, яких зазнають діти, породжують низку симптомів. Дітям доводиться переживати розлучення батьків, утрату особистого простору, улюбленої тварини, іграшки, яку забули взяти із собою.
Дорослі проходять 5 стадій прийняття горя, втрат і життєвих змін:
- Заперечення.
- Злість.
- Торг.
- Депресія.
- Прийняття.
На відміну від дорослих, дитина проходить усього 4 стадії, і на кожній із них може довго перебувати:
- Шок і заціпеніння. У глибині душі дитина тільки починає справлятися з утратою, тому іноді збоку здається, що все добре. Може бути порушена здатність ясно мислити і концентруватися.
- Розпач. На цій стадії дитина стурбована, сердита або спантеличена. Може проявляти гнів і образу на батька, який покинув її, або на маму, яка забрала від друзів. Інтенсивні почуття, що не знаходять виходу, призводять до того, що дитина може відіграватися на інших – ламати іграшки, ображати молодших, сперечатися з учителями. Або повністю зануриться в себе і відмовиться від спілкування з друзями та рідними.
- Депресія, дезорганізація. На цій стадії дитина може відчувати сильний смуток або депресію під тиском поступово усвідомлюваної реальності втрати. Ці почуття можуть проявлятися у зниженні апетиту, безсонні та відсутності інтересу до речей, які раніше подобалися.
- Переосмислення і вихід із кризи. Стадія вирішення проблеми, коли дитина починає примирятися з утратою і підлаштовувати своє життя під неї. Можна помітити, що вона менше сумує, поводиться активніше і мислить ясніше.
Під час війни наші діти проживають потужний досвід, що народжує всередині сильну реакцію у вигляді переживань, сильних емоційних реакцій. Саме в цей період дитина потребує емоційної підтримки – любові, прийняття, турботи, які дають змогу дитині зростати. Дорослим важливо знаходити в собі внутрішній ресурс попри все, що відбувається навколо, і час, аби приділяти увагу своїм дітям.
Як допомогти дитині відкритися і підтримати її
Щоб людина відчувала себе благополучною, їй важливо задовольнити три потреби:
- бути автономною;
- бути компетентною;
- уміти контактувати із оточенням.
Якщо вони порушені, то навіть при зовнішньому благополуччі всередині не буде відчуватися комфорт. І завдання батьків – провести дитину цим шляхом зростання, на якому такі потреби задовольняються.
Сьогодні наші діти відчувають проблеми з тим, що їм складно вибудовувати взаємодію із зовнішнім світом. Це тому, що дитина іде в ізоляцію, коли тривога посилюється, у сім’ї, в оточенні стає небезпечно. Завдання дорослих – підтримати дитину у двох важливих потребах, зокрема в соціалізації та самореалізації.
Ізоляція дітей – і причина, і симптом. Коли діти закриваються, ховають свої переживання, свої думки, це може бути ознакою того, що в емоційному розвитку дитини було порушення. Був момент, коли дитина не могла відчувати себе улюбленою і захищеною, тому що батьки зосередили увагу на іншому – потужному досвіді в їхньому житті.
Кожній дитині важлива присутність дорослого, отримання досвіду його безпечної присутності, але не в усіх це може вдатися. Відсутність присутності буде народжувати ненормальні процеси і психосоматичні симптоми.
Діти транслюють симптоми поля, у якому зростають. Малюки не знають, що йде війна, але вони відчувають її через стан дорослих. Якщо діти знаходяться у вразливій родині, якій складно адаптуватися до війни, вони теж стають вразливими і починають у це вірити, чого точно не можна допустити. Коли в дитини багато тривоги, вона може погано спати, переїдати, агресивно себе поводити, може бути діурез, блювання. І тут уже потрібно компетентне втручання лікарів і психологів.
Коли дитина постійно обманює, бере без дозволу гроші – це не проблема, а наслідки проблем, які проживає вся родина. Більшість сьогоднішніх дітей є лакмусом стосунків, які були в їх сім’ї до війни, до цього додаються симптоми втрат, яких зазнала дитина, коли поїхала з дому.
Якщо дитина втрачає значущого дорослого, вона може відчувати страх, почуття провини, сорому, спустошеність. І не можна допустити, щоб дорослі не давали можливості проявлятися цим переживанням, забороняли плакати, кричати або пригнічували дитину. Це тільки посилить той біль, який у неї вже є. Якщо дитині не давати виходу переживанням, це породжуватиме страждання всередині. І вона це покаже через поведінку. Спостерігайте за вашими дітьми, будьте уважними до них.
Нам потрібно ростити дітей стійкими. Розвинути їх соціалізацію – вміння знайти стійке місце у світі. Це можливо тільки тоді, коли дитина відкрита для співпраці із зовнішнім оточенням.
Дітям важливо зростати, проходити підлітковій вік і стійко проживати новоутворення. Оточення буде вимагати від дитини нової поведінки в садочку, інші вимоги будуть у школі, в онлайн-навчанні, під час якого мама теж сидить за комп’ютером і працює. Сучасному школяреві треба вміти співпрацювати із зовнішнім світом, домовлятися з учителями, бачити нові можливості в середовищі. Помітити ці можливості, осмислити і реалізувати – це один із критеріїв особистісного дорослішання дитини.
Наше завдання – підтримати дитину в дорослішанні, щоб вона змогла сама реалізуватися та соціалізуватися. Зберігайте контакт із дитиною. Нехай у вас будуть власні ритуали для цього:
- обійми вранці і ввечері;
- поцілунки;
- казочка на ніч;
- якісні діалоги під час щотижневої прогулянки в парку.
Дитина обов’язково відчує вашу любов і турботу та візьме найкраще, що є у вас.
Людина – сильна істота, і маленька, і велика. Вона завжди бореться за життя в цьому світі. І з яким би симптомом ви сьогодні не зустрілися, пам’ятайте, що любов завжди перемагає. І любові завжди більше, ніж того деструктиву, у якому нам довелося жити.
