Визнання

Визнання – важлива тема в житті людини. Вона оприявнює багато різних почуттів, що виникають, коли потреба у визнанні не задоволена. 

Потреба у визнанні є нормою, вона – доказ того, що людина існує. Це біологічна потреба незалежно від віку людини отримувати увагу від тих, хто її оточує. 

Визнання – це здатність бути на межі контакту. Здатність особистості бути видимою та проявленою. У здоровому полі є визнання і людини, і її потреб. Основа наших етичних цінностей – глибока повага до кожної особистості, визнання унікальності будь-якої людини, її незалежності та саморегуляції в міжособистісних стосунках.

Визнання має розміри, ширину і довжину, має обсяг і навіть різний ступінь виразності.

Дефіцит визнання

Дефіцит визнання виникає, коли людина не бачить уваги від близьких, оточення. У неї з’являється відчуття невпевненості, знервованість, тому що не отримує зворотного зв’язку, вона намагається всім догодити. Через такі страждання вона шукає самотності. 

Людина може втратити визнання внаслідок:

1. соціального булінгу, зокрема булінгу в школі. Вона буде мати асоціальну поведінку, поступатися, бути послужливою. Буде створювати руйнівні дії на межі контакту, тому що є дефіцит, і якщо немає нормальної можливості його досягти, буде анормальна;
2. утрати соціального статусу. Сьогодні через воєнні дії, вимушений переїзд до іншої країни багато людей утратили визнання. У них була робота, бізнес, команда, професійна репутація – і вони це все втратили, тому багато в чому не можуть дати собі ради. Але якщо людина буде пробувати різні творчі підходи для того, аби повернути статус, діяти, вона знову буде мати досягнення і, як наслідок, визнання. Це залежіть від самої особистості людини, від її темпераменту і від середовища, у якому вона перебуває;
3. у разі втрати значущої людини, яка давала багато визнання. Особистість потрапляє у кризу, вона живе в дисоціації. На жаль, вона більше не знайде, не відчує такого визнання, навіть якщо вся країна це їй буде давати. Така проблема буде викликати патологію в контакті, у діях;
4. виходу на пенсію. Саме тому багато людей намагаються продовжувати працювати після досягнення пенсійного віку. У цей період людина має отримувати визнання від дітей, онуків, учнів у простих, але важливих речах: подяці, умінні помічати її щоденну домашню працю. У людини починає боліти душа, якщо про неї забувають. Це не кажучи про апатію, яку вона буде постійно відчувати, депресії, самоізоляцію.

Визнання – це місце між двома точками – майбутнім і минулим. Людині, яка мала визнання в минулому, теж непросто його доводити в теперішньому. Маючи професійні здобутки, успішний імідж у минулому, людина має його відстоювати діями. І це потребує додаткових витрат: психологічних, фізичних, матеріальних. З одного боку, людина прагне йти вперед і здобути там багато заслуг, але при цьому має виправдовувати свої досягнення в минулому. І тут вона може зустрітися із соромом, із провиною, зі зниженням самооцінки. 

Як створити поле визнання

Кант казав, що людина народжується двічі. Перший раз це відбувається тоді, коли батьки приводять її в життя і вона кричить у пологовому будинку, тому що її не питали, хоче вона взагалі бути чи ні; другий раз – коли людина потрапляє в доросле поле, вчиться бути автономною, розвиває свої здібності.

Якщо перші два роки свого життя дитина отримує визнання від батьків, вона може бути безпечно соціалізованою і самореалізованою в дорослому житті. Соціалізація відбувається, коли ви знаходите своє місце в суспільстві, у відповідному середовищі, а реалізація – коли ви проявляєте не тільки свої компетенції, а й свої досягнення. Деякі люди, не отримавши визнання від батьків, шукатимуть його все життя.

Визнання тісно пов’язане із самооцінкою, а самооцінку підвищує група людей. Ніщо не дає нам сильніші крила, як професійна спільнота, сім’я або друзі. Ці крила дають енергію рухатись уперед. Але визнання людина отримує за певні досягнення. Саме тоді воно є цінним та усвідомленим для неї. Досягнення можливі тільки в чітко окресленому середовищі, і тоді людина здобуває певний статус, успіхи, нагороди.

Визнання – соціальна ініціатива. Не тільки гарна картинка в соціальних мережах. Це добре слово, що буде підкріплюватися вашими діями, які мають назву «досягнення». Сьогодні кожна людина розуміє досягнення по-своєму: для когось це – кар’єрне зростання або цінний приз, а для когось – участь у марафоні. Це підтримка, коли ви надихаєте людей робити щось гарне одне для одного.

Кожні чотири роки людина відновлюється – так кажуть не тільки лікарі, а й психологи. Змінюється не тільки фізіологія, людина стає іншою і в комунікації. Ми – соціальні. Нам важливо отримувати зворотний зв’язок. Особливо, якщо людина проживає період випробувань, намагається подолати кризу.

Якщо зараз у вашому оточенні є людина, у якої було визнання, а сьогодні немає, ви можете допомогти їй і словом, і підтримкою, і ділом. Таких людей не можна покидати.

Cьогодні багатьом людям соромно за свою країну, за своїх політиків, за своїх батьків. Багато суперечок є в сім’ях, колективах. Це викликає багато страждань. Визнання починається з маленьких кроків. Давайте визнання своїм дітям, своїм учням, своїм учителям. Ми маємо можливість бачити силу власних дій.

Якщо ви бачите людину, яка хоче багато визнання, не шкодуйте, давайте це їй, тому що енергія перед визнанням – це не придбання нового, це трансляція того, що є всередині вас.

Тема визнання сьогодні для багатьох – дефіцит. Велика кількість батьків зосередила увагу на фінансах і роботі, тому що треба виживати. Мами не можуть впоратися з дітьми, тому що поряд немає батька, який міг би взяти важливу частину виховання на себе. Деякі люди ховають близьких і рідних, разом з ними ховають власні цілі та задачі, усе, що більше ніколи не відбудеться з ними. Але є й інші цінності – любов і турбота, яких більше, ніж ненависті, страждань. Ми знову можемо народитися самі, обирати піклуватися про інших, про своїх дітей, друзів, батьків. У кожному з нас любов сильніша за війну.